Історії тих, хто знайшов свій голос у науковій журналістиці

Кожна історія — це шлях від сумнівів до впевненості. Від перших невпевнених текстів до публікацій, які читають тисячі. Ми зібрали досвід людей, які пройшли цей шлях і змогли знайти себе у складному світі науки та медіа.

Від біолога до автора матеріалів про клімат

Початок: коли знань багато, а слів бракує

Оксана Терлецька працювала в лабораторії п'ять років. Розуміла процеси на молекулярному рівні, але не знала, як пояснити їх звичайною мовою. Коли друзі питали про її роботу — розповідь перетворювалася на нудний монолог із термінами.

Вона записалася на наші заняття після того, як редактор місцевого видання відхилив її статтю про кліматичні зміни в Карпатах. "Занадто науково, читач не зрозуміє" — було у відповіді.

Зміни: робота над структурою та мовою

Перші місяці були складними. Оксана звикла до наукового стилю — складних речень, пасивних конструкцій, абстракцій. Довелося переучуватися писати просто. Але не спрощувати зміст, а робити його зрозумілим.

Вона почала з коротких текстів про екологічні проблеми свого регіону. Навчилася знаходити людські історії в наукових даних. Замість графіків про забруднення повітря писала про сім'ї, які живуть поруч із заводом.

Зараз: постійний автор та консультант

Через рік Оксана почала регулярно публікуватися в кількох виданнях. Її матеріали про зміни клімату цитують науковці та екоактивісти. Вона не кинула біологію — просто знайшла спосіб поєднати дослідження з комунікацією.

Тепер консультує редакції з наукових питань і допомагає іншим дослідникам адаптувати їхні тексти для широкої аудиторії. Каже, що найбільше задоволення — коли складні речі стають зрозумілими без втрати глибини.

Робочий простір наукового журналіста з ноутбуком та дослідницькими матеріалами
Журналістське інтерв'ю з науковцем для підготовки матеріалу

Шлях філолога в медичну журналістику

Виклик: зрозуміти незнайому сферу

Андрій Шевчук вивчав літературу, але завжди цікавився наукою. Після університету працював редактором у культурному виданні. Одного разу йому запропонували написати про нові методи лікування онкології — і він зрозумів, наскільки мало знає про медицину.

Матеріал вийшов поверхневим. Андрій це відчував, але не розумів, як зробити краще. Тоді він почав шукати курси саме з наукової журналістики — не загальні медійні програми, а щось конкретне.

Процес: від теорії до практики

Перші заняття виявилися несподівано складними. Треба було не просто читати наукові статті, а розуміти методологію досліджень. Навчитися відрізняти якісні дослідження від слабких. Ставити правильні питання експертам.

"Найважче було зрозуміти, що журналіст не просто переказує слова лікаря. Він має перевіряти інформацію, шукати альтернативні думки, розуміти контекст. Це зовсім інший підхід."

Андрій почав писати для медичних розділів різних видань. Спочатку короткі новини, потом глибші матеріали. Навчився працювати з науковими базами даних, читати англомовні дослідження, знаходити українських експертів.

Результат: спеціалізація та репутація

Зараз Андрій відомий як автор, який пише про медицину зрозуміло, але не спрощуючи. Його тексти про вакцинацію та імунологію читають і лікарі, і пацієнти. Він регулярно працює з кількома виданнями і веде власний блог про медичні дослідження.

Каже, що найбільше цінує можливість роз'яснювати складні речі і допомагати людям приймати усвідомлені рішення про здоров'я. Філологічна освіта допомагає — він вміє будувати текст так, щоб утримати увагу читача навіть у складних темах.